Онуфріївське бюро правової допомоги
ПРАВО НА БЕЗОПЛАТНУ ВТОРИННУ ПРАВОВУ ДОПОМОГУ ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У МІСЦЯХ НЕСВОБОДИ
Згідно з частиною другою статті 8 Кримінально-виконавчого кодексу України засудженому гарантується право на правову допомогу. Надання правової допомоги за рахунок коштів Державного бюджету України особам, засудженим до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі регулюється Закон України «Про безоплатну правову допомогу». Детальніше про це розповідає фахівець Регіональний центр з надання БВПД у Дніпропетровській області Максим Залюбовський.
Враховуючи те, що засуджені мають право на отримання всіх видів правових послуг, вони можуть звертатись для отримання безоплатної вторинної правової допомоги з будь-якого питання, зокрема щодо:
здійснення захисту/представництва інтересів в рамках кримінального провадження (незалежно від процесуального статусу);
представництва в цивільних справах (визнання права власності на спадкове майно, розірвання шлюбу тощо);
представництва в адміністративних справах (оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, у тому числі і адміністрації установи виконання покарань);
представництва інтересів засуджених у справах, пов’язаних із відбуванням покарання (умовно-дострокове звільнення, заміна невідбутої частини покарання більш м’яким тощо);
складання документів процесуального характеру ( апеляційних та касаційних скарг, заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами тощо).
Цей перелік не є вичерпним та перераховує найбільш розповсюджені питання, з якими звертаються засудженні особи до центрів з надання БВПД.
Порядок отримання БВПД засудженими:
Направлення відповідного звернення до центру з надання БВПД.
Центри з надання БВПД не можуть приймати рішення про надання БВПД засудженій особі на підставі звернень його родичів чи друзів.
Для вирішення питання про призначення захисника/представника засудженій особі у зверненні потрібно зазначити таку інформацію:
прізвище, ім’я, по-батькові, дату народження, місце знаходження;
суть порушеного питання;
вид правової допомоги, що потребує засуджена особа.
Розгляд звернення та призначення адвоката.
У разі звернення засудженої особи про надання безоплатної вторинної правової допомоги центр з надання БВПД зобов’язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання такої допомоги та видати доручення адвокату.
Після видачі доручення та його отримання адвокат протягом строку, вказаному в доручені, має прибути до відповідної установи виконання покарань для побачення із засудженою особою та надання певного виду правових послуг.
Кількість і тривалість таких побачень не обмежена. Засудженому забезпечується можливість спілкування з адвокатом та іншим фахівцем у галузі права у кімнаті для короткострокових побачень без суцільного розмежуючого захисного скла за їхньою згодою.
Особі може бути відмовлено в наданні БВПД за наявності хоча б однієї з таких підстав:
особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 Закону;
особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на БВПД;
вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;
особі раніше надавалася БВПД з одного і того ж питання;
особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням БВПД.
Про те, як засудженому скласти звернення про надання безоплатної правової допомоги, а також про надання БВПД особам, які перебувають під вартою, та де отримати таку правову допомогу – читайте на нашому сайті:
#БПД#ПравоваДопомога#LegalAidХТО ОКРІМ МАМИ, МОЖЕ ЙТИ В ДЕКРЕТ ТА ЯК ЙОГО ОФОРМИТИ НА РОДИЧА!!!
У декретну відпустку по догляду за дитиною в Україні можуть іти не тільки мами , але й інші родичі малюка. Про це розповіла фахівець Регіональний центр з надання БВПД у Вінницькій області Вікторія Чорба.
ВАЖЛИВО! 1-го грудня 2020 року Верховною Радою у першому читанні прийнято законопроєкт №3695 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька на догляд за дитиною». Ми ж наразі надаємо консультацію відповідно до ЧИННОГО на сьогодні законодавства.
Хто, окрім мами, може йти в декретну відпустку
Піти у відпустку для догляду за дитиною можуть як мама, так і будь-який інший родич, який фактично доглядає за малюком. Це може бути тато, дідусь, бабуся, інші родичі, опікун, один із прийомних батьків.
Чи можуть в декрет йти тітки або повнолітні брати/сестри новонародженого
На практиці невизначеним залишається такий суб’єкт, як «інші родичі», які фактично доглядають за дитиною, оскільки ані в трудовому, ані в цивільному, ані в сімейному законодавстві немає чіткого визначення цих осіб. Найчастіше такий суб’єкт як «інші родичі» згадується у Сімейному кодексі України.
Відповідно до абзацу сьомого пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», поняттям «родичі», яке вживається в Сімейному кодексі України, охоплюються такі особи: баба, дід, прабаба, прадід, повнорідні брат і сестра.
Разом із цим , у цьому ж пункті зазначеної Постанови міститься визначення «інші особи», під яким розуміються особи, в сім’ї яких виховується дитина. Ними, зокрема, можуть бути тітка, дядько, двоюрідні сестра, брат.
А як бути з декретом мамі-одиначці, якщо рідних у неї немає
Одинока матір під час перебування у відпустці для догляду за дитиною може працювати неповний робочий день чи вдома (стаття 179 КЗпП України).
Крім того, матір має право звернутись до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації або фактичного проживання з метою оформлення допомоги на дитину як одинокій матері.
Також необхідно нагадати, що в Україні можна скористатися державною послугою з догляду за дитиною до 3 років – «муніципальна няня».
Як оформити декрет на родича
Для того, щоб оформити відпустку для догляду за дитиною, батько, дід, баба або інший родич, який фактично доглядатиме за дитиною, повинен надати за місцем своєї роботи такі документи:
заяву про надання відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
копію свідоцтва про народження дитини;
довідку про те, що мама дитини не скористалася правом на таку відпустку за своїм місцем роботи (навчання, служби) і не претендує на допомогу, або вийшла на роботу до закінчення терміну відпустки і виплати по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати);
документ, що підтверджує родинний зв’язок працівника, який бажає оформити відпустку, з дитиною. Для прикладу, бабуся з боку матері може підтвердити родинний зв’язок з онуком такими документами:
власний паспорт;
паспорт доньки (матері дитини);
свідоцтво про народження доньки (матері дитини);
свідоцтво про народження дитини (онука);
свідоцтво про укладення шлюбу доньки (матері дитини) у разі зміни прізвища.
Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
А чи можна декретну відпустку поділити між членами родини
Наприклад, перший рік мама сидить з дитиною, другий − тато, а третій − бабуся?
Частиною сьомою статті 179 КЗпП України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною може повністю або частинами використовуватися батьком дитини , бабусею , дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. Також правом на зазначену відпустку може скористатися особа, яка усиновила дитину чи взяла її під опіку, один із прийомних батьків чи батьків-вихователів.
Чи може роботодавець відмовити у продовженні декретної відпустки татові чи бабусі
Роботодавець зобов’язаний надати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку (без збереження заробітної плати), адже таке право гарантоване працівникам відповідно до пункту 3 частини першої статті 25 Закону України «Про відпустки» та частиною шостою статті 179 КЗпП України.
Для отримання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку слід подати такі документи:
медичний висновок – видається за формою первинної облікової документації № 080-1/о «Довідка про необхідність дитини (дитини з інвалідністю) у домашньому догляді». Мінімальний термін дії довідки – 6 місяців;
письмова заява особи.
Після отримання зазначених документів роботодавець видає відповідний наказ.ОСОБЛИВОСТІ ВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ОСОБІ, ЯКА ПЕРЕБУВАЄ НА САМОІЗОЛЯЦІЇ
Самоізоляція – перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов’язання особи (Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).
Про особливості виплати заробітної плати особі, яка знаходиться на самоізоляції, розповідає фахівчиня Луцький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги Світлана Прус.
Самоізоляції, зокрема, підлягають особи:
які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим коронавірусом, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування;
з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19 у легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації;
які перетинають державний кордон та прибули з держави або є громадянами (підданими) держав із значним поширенням COVID-19, крім осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою (наприклад, дітей, які не досягли 12 років);
які прибувають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, крім осіб, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою (наприклад, осіб, які мають намір вступити до закладів освіти);
з підтвердженим діагнозом COVID-19, виписані із закладу охорони здоров’я, до моменту одужання.
На період карантину перелік страхових випадків, за якими передбачено надання матеріального забезпечення Фондом соціального страхування України, було розширено. Так, застрахованим особам, тобто офіційно працевлаштованим особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я , а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), надається допомога по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення, у розмірі − % середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу. Медичним працівникам допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі % середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.
Відповідно до чинного законодавства, надання застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності фінансується Фондом соціального страхування України, на підставі виданого у встановленому порядку листка непрацездатності , починаючи з -го дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності. Перші п’ять днів непрацездатності оплачуються за рахунок коштів роботодавця.
У разі захворювання дитини віком до 14 років листок непрацездатності отримує один із працюючих батьків. У такому разі Фонд соціального страхування України оплачує такий листок непрацездатності, починаючи з першого дня хвороби, але не більше календарних днів. Утім, якщо дитина перебуває на стаціонарному лікуванні, часового обмеження немає.
Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, фінансова допомога за рахунок Фонду соціального страхування України надається з першого дня і за весь час відсутності на роботі з цієї причини.
Інструкцією також передбачено, що право на отримання та оплату листків з тимчасової непрацездатності мають особи, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб.
Детальніше читайте на сайті системи #БПДhttps://www.legalaid.gov.ua/.../osoblyvosti-vyplaty.../
ПРАВО ОСІБ З ВІЛ-СТАТУСОМ НА ЛІКАРСЬКУ ТАЄМНИЦЮ
Право на лікарську таємницю є одним із найпростіших і найочевидніших прав. Водночас це те право, різні аспекти якого порушуються чи не найчастіше.Що означає право на медичну таємницю, зокрема осіб з ВІЛ-статусом і що робити, якщо його порушили консультують фахівці Регіональний центр з надання БВПД у Полтавській області.
Враховуючи норми Цивільного та Кримінального кодексів України до відомостей, що становлять лікарську таємницю, зокрема можна віднести:
таємницю про стан здоров’я особи;
факт звернення за медичною допомогою;
діагноз;
відомості про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів;
інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи.
Відповідно до Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» усі люди, які живуть з ВІЛ, мають право на безперешкодне ознайомлення з інформацією про стан свого здоров’я, що зберігається в закладах охорони здоров’я. Також такі особи мають право бути поінформованими про послуги із забезпечення необхідної їм психологічної, соціальної та правової підтримки і за бажанням одержати таку підтримку у спосіб, що не зумовить розкриття їх ВІЛ-статусу.
Відомості про результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Медичні працівники зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення та розкриття третім особам.
Передача медичним працівником відомостей про результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції дозволяється лише:
особі, стосовно якої було проведено тестування, батькам чи іншим законним представникам такої особи (у випадку проведення тестування дітей віком до 14 років та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними);
іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я − винятково у зв’язку з лікуванням цієї особи;
іншим третім особам − лише за рішенням суду в установлених законом випадках.
Розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на СНІД та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків тягне за собою кримінальну відповідальність.
Детальніше − за посиланням: https://www.legalaid.gov.ua/.../pravo-na-likarku.../
#БПД#Правова_допомогаЗАХОДИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО КРИВДНИКА, ЯКИЙ ВЧИНИВ ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО.
Нерідко у нашому суспільстві можна почути історії про вчинення домашнього насильства . Втім, зазвичай люди, які стають жертвами такого явища, не розуміють, що зіткнулись саме із домашнім насильством. У суспільстві існує думка, що насильством слід вважати лише фізичні вияви агресії. Однак насправді домашнє насильство — це не лише фізичне чи сексуальне насильство (побої чи зґвалтування). Це і психологічний тиск — образи й приниження, ігнорування почуттів особи, і економічні утиски — заборона працювати чи контроль сімейного бюджету.
Законодавством передбачено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, зокрема: терміновий заборонний припис стосовно кривдника; обмежувальний припис стосовно кривдника. Детальніше розповідають фахівці Мукачівський місцевий центр з надання БВПД.
Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Заборонний припис може полягати в:
зобов'язанні залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
забороні на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
забороні в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків строком до діб.
Обмежувальний припис стосовно кривдника – це захід тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи і полягає в:
забороні перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою (крім випадків, коли кривдником є особа віком до 18 років);
усуненні перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
обмеженні спілкування з постраждалою дитиною;
забороні наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
забороні особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису приймається судом за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства, а якщо особа перебуває в закладі підтримки постраждалих осіб — за місцезнаходженням такого закладу.
Хто має право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника
Що має містити заява про видачу обмежувального припису
Який строк розгляду заяви та термін дії обмежувального припису
Про це читайте за посиланням https://www.legalaid.gov.ua/.../zahody-shho.../Мобільний за стосунок «Твоє право» переданий системі БПД
Застосунок «Твоє право» – це безкоштовний юридичний довідник. Він розроблений у 2018 році в рамках Програми ООН із відновлення та розбудови миру для захисту прав внутрішньо переміщених осіб та осіб, які постраждали від гендерно зумовленого насильства. Минулого року застосунок був оновлений, додані нові розділи. Робота застосунку забезпечується ГО «Донбас СОС» у партнерстві з Програмою ООН із відновлення та розбудови миру за підтримки Урядів Данії, Швеції та Швейцарії. Тепер він переданий системі #БПД для подальшого розвитку та розбудови у співпраці з партнерами.
«Зараз система безоплатної правової допомоги розвиває можливість надання правових консультацій онлайн. Поки що це відбувається за допомогою чатів у соціальних мережах, сайту системи БПД. Така сама можливість може бути вбудована у застосунок «Твоє право», – розповів в.о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олександр Баранов.
Крім того, у планах розвитку застосунку – інтеграція інформації з довідково-інформаційної платформи «WikiLegalAid», яка наразі містить понад 1700 правових консультації. Буде створений також розділ «новини», де розміщуватиметься інформація щодо системи БПД, законодавчих змін тощо.
Детальніше читайте на нашому сайті: https://bit.ly/356QKSu
Донбасс SOS Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України IOM UkraineЗакон України «Про безоплатну правову допомогу»
ПЕРВИНКА!!!ВТОРИНКА
"Первинка" та "вторинка" - так наші фахівці скорочено називають безоплатну первинну та безоплатну вторинну правову допомогу, яку надає людям система БПД.
ПЕРВИННУ правову допомогу можуть безоплатно отримати всі. Вона включає надання правової інформації, правових консультацій та роз’яснень, складання правових документів (звернень, довідок, запитів тощо), крім процесуальних, допомогу в доступі до вторинної правової допомоги та альтернативних форм вирішення спору, зокрема медіації (посередництва). Безоплатну первинну правову допомогу Ви можете отримати у найближчому до Вас місцевому центрі чи бюро правової допомоги. Їхні адреси, контакти, розклад роботи можна знайти тут: https://bit.ly/2B6xBEY
Майте на увазі, що, зважаючи на епідеміологічну ситуацію, система БПД значно розвинула свої дистанційні сервіси: написати правове запитання можна і в месенджер цієї фейсбук-сторінки, і через спеціальну кнопку на нашому сайті, і надіслати на електронку будь-якого центру чи бюро правової допомоги. Можна зателефонувати на безкоштовний номер системи БПД 0 800 213 103, скористатися мобільним застосунком «Безоплатна правова допомога» (https://bit.ly/3hwwgqR).
Безоплатна ВТОРИННА правова допомога створена для людей, що зазвичай не мають можливості дозволити собі адвоката за договором. Вона включає складання процесуальних документів, захист від обвинувачення, представництво інтересів особи в судах та інших державних органах. Захищають інтереси громадян наші юристи та адвокати, які співпрацюють з системою БПД. Щоб дізнатися, чи маєте ви право на "вторинку", прочитайте Закон України "Про безоплатну правову допомогу": у статті 14 перелічуються категорії осіб, які мають на неї право https://bit.ly/34xY8qH
Скільки зазвичай клієнтів звертається до системи БПД по первинку, а скільки - по вторинку? Минулого року, наприклад, це було 558 тисяч і 152 тисячі відповідно ("Звіт системи БПД за 2019 рік" https://bit.ly/3oym8SI) . Саме стільки людей по всій Україні отримали можливість розв'язати свої правові проблеми, мати доступ до справедливості.
ЗАПОВІТ
Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, і заповідачу надано право у будь-який час його скасувати. До того ж він має право у будь-який час скласти новий заповіт. При цьому заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо заповідач складає новий заповіт, який не змінює повністю усі умови попереднього заповіту, попередній заповіт буде вважатися дійсним у тій частині, в якій він не суперечить новому заповіту. При цьому, якщо у новому заповіті немає розпоряджень, які суперечать попередньому заповіту, а він лише доповнює останній (наприклад, у першому заповіті було зроблено розпорядження на користь сина спадкодавця, а об'єктом спадкування є право власності на квартиру, а у другому заповіті спадкоємицею призначена дочка спадкодавця, на користь якої залишено вклад у кредитній установі), попередній заповіт вважатиметься повністю чинним. Не виключеними є випадки одночасно дії одразу кількох заповітів, якщо вони не суперечать один одному (наприклад, у разі складення чотирьох окремих заповітів на користь різних спадкоємців з неоднаковими об'єктами заповідальних розпоряджень). Проте, враховуючи практичну складність співставлення двох чи кількох заповітів, при зверненні заповідача за посвідченням нового заповіту доцільніше, щоб у ньому містилася вказівка про скасування попереднього заповіту.
Якщо новий заповіт призводить до скасування попереднього, це не має наслідком відновлення юридичної дії заповіту, який був складений до попереднього.
Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 Кодексу, а саме:
заповіт було визнано недійсним внаслідок його вчинення особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними;
заповіт було вчинено під впливом насильства (тобто за відсутності презумпції волі заповідача).
Законодавство не зобов’язує звертатися за скасуванням заповіту саме до того нотаріуса, в якого відбулось його посвідчення – можна звернутися до будь-якого приватного нотаріуса або будь-якої державної нотаріальної контори.
Порядок скасування чи зміни заповіту регламентується пунктом 6 глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дії нотаріусами України https://bit.ly/2JeNOf3
Так, для скасування або зміни заповіту нотаріусу подається заява відповідного змісту. Справжність підпису на такій заяві має бути нотаріально засвідчена. Заява викладається у довільній формі з дотриманням загальних вимог до порядку її складання. Зокрема, текст заяви повинен бути викладений зрозуміло, чітко, грамотно, не мати підчисток, із дотриманням вимог чинного законодавства. На практиці у більшості випадків така заява складається нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів і викладається на спеціальному бланку нотаріальних документів.
Нотаріус, якому під час посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів, нотаріуса чи орган місцевого самоврядування, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту.
#БПД#ПравоваДопомога#LegalAidФото та відео знімання у громадських місцях:коли дозвіл потрібен, а коли- ні?
Робити фото- та відеознімання в сучасному світі стало звичною справою, але не кожен знає, що під час проведення таких дій ми також маємо право на захист. Де можна і не можна проводити знімання людей для подальшого оприлюднення фото-, відеоматеріалу – розповідаємо сьогодні у рубриці #КонсультаціяБПД
Знімання людей для подальшого оприлюднення фото-, відеоматеріалу регламентовано статтею 307 Цивільного кодексу України, але це право не є абсолютним і може бути обмежене. Так, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою (крім деяких виключень), оскільки процес відповідної зйомки може певним чином суттєво порушувати особисті немайнові права фізичної особи.
Якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру, припускається, що особа надала згоду на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку.
Водночас знімання особи може проводитися представниками правоохоронних органів без її згоди в рамках розслідування кримінального правопорушення, як правило, під час негласних слідчих розшукових дій і на підставі відповідного рішення суду.
Також, згідно зі статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію», правоохоронці для забезпечення публічної безпеки і порядку можуть закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку , а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки , що знаходиться в чужому володінні, з метою:
попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Без згоди можна вести фото-, відеознімання службових, посадових або публічних осіб органів державної влади та місцевого самоврядування під час виконання ними своїх посадових обов’язків.
У разі, якщо керівник підприємства, установи чи організації бажає встановити аудіо- та відеоапаратуру і фіксувати дії своїх працівників, він повинен попередньо отримати письмову згоду працівників та відобразити такі умови праці у правилах внутрішнього трудового розпорядку.
У яких випадках потрібна згода особи, яку фотографують, та у якій формі фотограф має її отримати
Яка відповідальність фотографа за використання зображень людей без їхньої згоди
Чи можна знімати дітей у публічних місцях (на вулицях, пляжах, школах) для подальшого оприлюднення
Чи має право учень проводити фото-, відеознімання вчителя у школі, а вчитель – знімати учнів
Відповіді на ці запитання читайте в публікації на сайті системи безоплатної правової допомоги
#БПД#ПравоваДопомога#LegalAidЗахист тварин.Відповідальність за жорстокість.
Їх мордують, калічать і вбивають. Тваринам, особливо безпритульним, часто дістається від рук людини. На собак ще й влаштовують полювання догхантери. Щоб захистити тварин, в Україні кілька років тому посилили відповідальність за жорстоке поводження з ними.
Згідно з українським законодавством, за жорстоке поводження з тваринами винні особи несуть адміністративну та кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», при поводженні з тваринами не допускається:
використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин;
примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;
нанесення побоїв, травм з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;
використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо.
За жорстоке поводження з тваринами, а саме знущання над тваринами, завдання побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали тварині фізичного болю, страждань і не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин, – застосовується адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
Насильницькі дії стосовно тварин, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, тягнуть за собою накладення штрафу від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
За жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, у тому числі безпритульними️ тваринами, що вчинене умисно та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій – застосовується кримінальна відповідальність у вигляді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3 років.
У яких випадках покарання за жорстокість відносно тварин може бути більш суворим
Як, згідно із Законом, господарі зобов’язані утримувати домашніх тварин
Куди звертатись громадянам у випадках виявлення жорстокого поводження з тваринами
Про це читайте у матеріалі на нашому сайті: https://bit.ly/3aAVbaw
Трудові гарантії військовослужбовців.
Ветерани та учасники бойових дій – у трійці категорій громадян, які найчастіше звертаються за безоплатною вторинною правовою допомогою. До ТОП- правових питань, з якими військовослужбовці звертаються до центрів та бюро правової допомоги, входить трудове право.
Під час дії особливого періоду за мобілізованими працівниками, а також прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі при укладенні нового контракту, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення зберігається:
робоче місце, посада та середній заробіток (військовослужбовці увільняються від виконання посадових обов’язків) (стаття 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП);
право на щорічну відпустку (пункт 2 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» (далі - Закон).
Трудовий стаж не переривається (стаття 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
Трудові гарантії поширюються також на поранених, полонених або визнаних безвісно відсутніми до моменту звільнення їх з військової служби, повернення з полону, появи після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Детально про те, які існують трудові гарантії для військовослужбовців, можна прочитати у мобільному застосунку «Твоє право» – безкоштовному універсальному юридичному довіднику в смартфоні.
Крім того, застосунок «Твоє право» містить інформацію щодо укладення контракту про проходження військової служби, звільнення та дострокове розірвання контакту, грошове забезпечення військовослужбовця, допомоги на піднайом житла, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, кредитних гарантій тощо.
Більше про за стосунок та про права військовослужбовців читайте на нашому сайті: https://bit.ly/2Z9ULTV
Підстави визнання шлюбу недійним та правові наслідки, які можуть настати для такого подружжя
Недійсність шлюбу-це правова відповідальність, яка застосовується до подружжя внаслідок порушення ними встановлених законом умов укладення шлюбу та передбачає втрату таким шлюбом правової сили.
Зокрема, сімейне законодавство запобігає укладенню шлюбів, які у майбутньому можуть бути визнані недійсними.
Поняття, підстави та правові наслідки недійсності шлюбу роз’яснюю фахівці відділу «Онуфріївське бюро правової допомоги».
Підставою недійсності шлюбу є перш за все порушення вимог Сімейного кодексу України.Шлюб вважається недійсним у випадках коли він зареєстрований:
- з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;
- між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;
- з особою, яка визнана недієздатною.
Крім того,підставою для визнання недійсності шлюбу є порушення установлених Сімейним кодексом України вимог щодо його укладення, а саме:
-досягнення шлюбного віку (18 років);
- добровільність шлюбу (шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається);
- одношлюбність (жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу).
Звертаємо увагу на те, що за рішенням судушлюб може бути визнаний недійсним, якщо він був зареєстрований:
між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною;
між двоюрідними братом та сестрою;
між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;
з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;
з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.
При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд обов’язково бере до уваги:
наскільки цим шлюбом були порушені права та інтереси особи;
тривалість спільного проживання подружжя;
характер їхніх взаємин;
обставини, що мають істотне значення.
Куди можна звернутися для вирішення питання щодо анулювання такого шлюбу?
Для того, щоб анулювати актовий запис про шлюб, заінтересованій особі необхідно звернутися з письмовою заявою до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
У випадку, коли шлюб зареєстровано з особою, яка вже перебуває у шлюбі, то в разі припинення попереднього шлюбу до анулювання актового запису щодо повторного шлюбу, повторний шлюб стає дійсним з моменту припинення попереднього шлюбу.
Слід зазначити, що актовий запис про шлюб анулюється незалежно від смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання такого шлюбу.
Також, шлюб визнається недійсним за рішенням суду у випадках коли:
- на момент реєстрації шлюб був укладений без вільної згоди чоловіка або жінки;
- у разі його фіктивності (шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя).
Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.
Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають:
дружина або чоловік;
інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу;
батьки,
опікун,
піклувальник дитини,
опікун недієздатної особи,
прокурор,
орган опіки та піклування.
Варто зазначити, що недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов’язків батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі.
Правові наслідки недійсності шлюбу
Недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя. А також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.
Варто зауважити, щоякщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.
У випадку,якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню, але не більш як за останні три роки.
Наголошуємо на тому, щоособа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.
Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.
Звертаємо увагу на те, що правові наслідки, застосовуються до зазначених вище осіб у випадку, якщо дана особа знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від:
- другої сторони,
- та (або) від органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Для отримання правової допомоги звертайтеся до «Онуфріївського бюро правової допомоги» за адресою: сел. Онуфріївка, вул. Графа Толстого, 68. Тел. (05238)-2-00-50.
Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.
Багатодітна сім’я: порядок підтвердження статусу
та пільги
Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім’ях, держава надає відповідну соціальну допомогу. Тож, багатодітні сім’ї та діти які в них проживають мають право на отримання пільг за певних умов, які визначені законодавством.
Зокрема, право на безоплатне одержання послуг на оздоровлення та відпочинок, знижки на харчування в навчальних закладах, безоплатний проїзд у міському транспорті та інші.Про те, які сім’ї є багатодітними, які вони мають права та гарантії роз’яснюють фахівці відділу «Онуфріївське бюро правової допомоги».
Багатодітна сім'я − сім'я, в якій подружжя перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей. У тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), які проживають разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховують.
Відповідно до положень Закону України «Про охорону дитинства» до складу багатодітної сім’ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти. Переважно у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Звертаємо увагу на те, що для підтвердження статусу багатодітної сім'ї і дітей з такої сім'ї, а також їх права на отримання пільг, необхідно отримати відповідне посвідчення.
Куди потрібно звернутися для отримання посвідчення?
Посвідчення батьків багатодітної сім’ї та дитини з багатодітної сім’ї видається:
- структурними підрозділами районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій,
- виконавчими органами міських, районних у містах рад (відділ у справах сім'ї, молоді та спорту),
- через Центри надання адміністративних послуг одному з батьків відповідно до місця реєстрації, протягом десяти робочих днів після подання необхідних документів.
Покриття витрат на виплату допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім’ях здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Призначення і виплата такої допомоги здійснюється:
- структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій,
- виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання особи, яка претендує на призначення допомоги.
Багатодітній сім’ї надаються такі пільги:
- 50 відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю);
- 50 відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством.Площа житла, на яку надається знижка при розрахунках плати за опалення, становить 21 кв. метр опалюваної площі на кожного члена сім’ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю;
- 50 відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення;
-позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.
Варто наголосити на тому, що зазначені пільги надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги:
- безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів;
- щорічне медичне обстеження і диспансеризація в державних та комунальних закладах охорони здоров’я із залученням необхідних спеціалістів, а також компенсація витрат на зубопротезування;
- першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
- безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів. У тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;
- безоплатне одержання послуг з оздоровлення та відпочинку відповідно до Закону України«Про оздоровлення та відпочинок дітей».
Правову допомогу можна отримати звернувшись до «Онуфріївського бюро правової допомоги» за адресою: сел. Онуфріївка, вул. Графа Толстого, 68. Тел. (05238)-2-00-50.
Правила та обов’язки пішоходів, які збережуть життя
Відповідно до п. 1. 10 Правил дорожнього руху, пішохід – це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску. Правила, яких пішохід зобов’язаний дотримуватись, визначено розділом 4 Правил дорожнього руху «Обов’язки та права пішоходів», до яких відноситься:
- переважне право перетинання проїзної частини по позначених пішохідних переходах;
- при відсутності в зоні видимості переходу чи перехрестя переходити дорогу, вулицю, залізничний переїзд під прямим кутом до краю проїзної частини на дільниці, де вона добре проглядається в обидві сторони;
- вимагати від державних та місцевих органів влади, власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів створення необхідних умов для забезпечення безпеки руху;
- рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності – по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці у напрямку руху транспортних засобів;
- перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності – на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;
- керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється;
- не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді;
- не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;
- стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;
- не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
У темний час доби пішоходи повинні намагатися виділити себе на проїжджій частині: використовувати елементи, що повертають світло, прикріплені до одягу; дорожні робітники повинні використовувати одяг із спеціальної тканини, оброблений люмінесцентними барвниками.
Пішохід повинен дотримуватись правил дорожнього руху на рівні з іншими його учасниками. Останнім часом це правило є надто актуальним, адже недотримання пішоходами своїх обов’язків як учасника дорожнього руху є причиною значної кількості ДТП на дорогах України. Більше того – пішохід зобов’язаний пам’ятати, що порушення ним правил тягне за собою передбачену законом відповідальність, а вирішення питання щодо зменшення аварійності лежить у площині внесення змін у транспортну логістику міст, створення передумов для полегшення керування транспортними засобами для водіїв, створення інфраструктури для решти учасників дорожнього руху.
Отримати юридичну консультацію або роз’яснення з правових питань можна:
- зателефонувати на безкоштовний номер системи надання безоплатної правової допомоги 0 800-213-103;
- поставити питання в повідомленні на електронну адресу центру kropyvnytskyi1.kropyvnytskyi@legalaid.kr.ua;
- поставити запитання в месенджер фейсбук-сторінки системи БПД https://www.facebook.com/Kropyvnytskyi.1.Centre.BVPD/ ;
- написати на електронну пошту найближчого місцевого центру (адреси можна дізнатися на сайті системи БПД https://www.legalaid.gov.ua/ ;
- скористатися правничою вікіпедією WikiLegalAid https://wiki.legalaid.gov.ua;
- прочитати правову консультацію на телеграм-каналі «Безоплатна правова допомога» https://t.me/ualegalaid.
Особливості та правові наслідки якими наділений заповіт тадоговір дарування
Досить часто у громадян виникають спірні питання щодо обрання способупередачі свого майна у власність іншим особам. Зокрема, подарувати чи заповісти своє майно?
Тож, для початку варто детально розглянути поняття,особливості та основні відмінності договору дарування від заповіту.
Правові аспекти укладення договору дарування та заповіту роз’яснюють фахівці відділу «Онуфріївське бюро правової допомоги».
Відповідно до положень Цивільного кодексуУкраїни, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Варто зауважити, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Зокрема, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Розглядаючи порядок спадкування зазаповітом, необхідно звернути увагу на те, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. В даному випадку, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, а також відповідне право така особа може здійснювати лише особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Також, заповідач наділений низкою прав, зокрема, правом на призначення спадкоємців. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб. При цьому, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Крім того, варто зауважити, що заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.
Заповідач має право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом. Він має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту. Крім того, охопити і ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Варто наголосити на тому, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Необхідно звернути увагу і не те, що чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Слід зауважити про загальні вимоги доформи укладення заповіту. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та обов’язково має бути нотаріально посвідчений. Також, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. У випадку, якщо особа не може особисто підписати заповіт, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії. При цьому з обов’язковим зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Якщо мова йде про договір дарування, то дійсно обдаровуваний стає повноправним власником майна після прийняття дарунка та належного оформлення укладеного договору. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
Варто наголосити на тому, що головною відмінністю договору дарування від інших договорів є його безоплатний характер. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно у власність. Договір, який встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити відносно іншої сторони дії майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
При укладенні даного договору він має наступні сторони:
- фізичні особи;
- юридичні особи;
- держава Україна;
- територіальна громада.
Достатньо важливим моментом у договорі дарування є порядок прийняття дарунка. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв’язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття.
Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка. У свою чергу, дарувальник також має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився. Обдаровуваний також має право у будь-який час до прийняття дарунка, на підставі договору дарування, з обов’язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього.
Для отримання правової допомоги звертайтеся до «Онуфріївського бюро правової допомоги» за адресою: сел. Онуфріївка, вул. Графа Толстого, 68. Тел. (05238)-2-00-50.
Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.
Особливості працевлаштування неповнолітніх: правові нюанси, оплата праці, пільги та відповідні гарантії
Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх.Проте, щодо охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці для них передбачено пільги.
Тож, перш ніж розпочати пошуки роботи, підліткам корисно було б ознайомитись з низкою положень Кодексу законів про працю України.
Права неповнолітніх у трудових правовідносинах роз’яснюють фахівці відділу «Онуфріївське бюро правової допомоги».
Варто наголосити на тому, що відповіднодо статті 188Кодексу законів про працю України не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Але за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.
Крім того, допускається і прийняття на роботу осіб які досягли чотирнадцятирічного віку з метою підготовки молоді до продуктивної праці. Однак, обов’язковою є згода одного з батьків або особи, що його замінює та лише длявиконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час.
Щодо особливостей працевлаштування, неповнолітня особа обов’язково повинна пройти медичний огляд та надати роботодавцю медичний висновок. У медичному висновку обов’язково має бути вказано про відсутність протипоказань для участі у відповідній трудовій діяльності. В подальшому особа повинна проходити кожного року обов’язковий профілактичний медичний огляд до досягнення 21 річного віку. Крім того, з неповнолітньою особою трудовий договір роботодавець обов’язково укладає у письмовій формі.
З-поміж іншого,роботодавцю законодавством суворо забороняється залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні. Також, забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Забороняється залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Що стосується заробітної плати дляпрацівників молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи, вона виплачується в такому ж розмірі, як при повній тривалості щоденної роботи. Щодо до оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати.
Розглядаючи питання надання працівникам віком до вісімнадцяти років щорічних відпусток, варто зазначити, що вони надаються у зручний для них час. Такі відпустки повної тривалості у перший рік роботи неповнолітніх працівників надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві.
Важливо зауважити про підстави розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб (усиновителів і піклувальників неповнолітнього, а також державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю).Всі зазначені особи мають право вимагати розірвання трудового договору, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.
Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням.
Для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організує:
- індивідуальненавчання;
- бригадне навчання;
- курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи.
Працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.
При підвищенні кваліфікаційних розрядів або при просуванні по роботі неповнолітніх працівників, повинні враховуватись:
- успішне проходження працівниками виробничого навчання;
-загальноосвітня і професійна підготовка;
-успішне проходження працівниками навчання в навчальних закладах.
Також, робітникові, який успішно закінчив виробниче навчання, присвоюється відповідна кваліфікація і надається робота відповідно до набутої ним кваліфікації та присвоєного розряду.
Для працівників, які навчаються без відриву від виробництва в середніх і професійно-технічних навчальних закладах, встановлюється:
- скорочений робочий тиждень;
- або скорочена тривалість щоденної роботи із збереженням заробітної плати у встановленому порядку, їм надаються також і інші пільги.
Зокрема, працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання:
- випускних іспитів в основній школі - тривалістю 10 календарних днів;
- випускних іспитів у старшій школі - тривалістю 23 календарних дні;
- перевідних іспитів в основній та старшій школах - від 4 до 6 календарних днів.
Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 та 28 календарних днів.
Для отримання правової допомоги звертайтеся до «Онуфріївського бюро правової допомоги» за адресою: сел. Онуфріївка, вул. Графа Толстого, 68. Тел. (05238)-2-00-50.
Для цілодобового доступу громадян до безоплатної вторинної правової допомоги діє єдиний контакт-центр за номером 0-800-213-103, дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України.
